Як організувати освітній процес: практика vs теорія
Троїцький ліцей
Троїцьке, Луганська область
Директорка Троїцького ліцею Галина Меніна бачить як позитивні, так і негативні сторони в рекомендаціях профільних міністерств.
– Позитивне – це те, що дали повноваження місцевій владі та директорам шкіл в залежності від ситуації в регіоні обирати шляхи організації освітнього процесу. Але мінус у тому, що одразу велике навантаження на адміністрацію. У рекомендаціях визначено багато пунктів. Але їх не можна вирішити так просто, одним розчерком пера.
Я як директор насамперед думаю не про себе, не про кошти, а про дитину. Головне – як їм дати більш якісну освіту і створити безпечні умови перебування. Це мене турбує. Але нічого неможливого в рекомендаціях немає.
Щодо забезпечення школи антисептиками, масками та безконтактними термометрами, то в цьому вона покладається на свого засновника – Троїцьку ОТГ.
Коли діти здавали ЗНО, ми організовували підвіз до Старобільська, Сєвєродонецька, Сватового. Відповідно, ми вже стикнулись із масочним режимом, обробкою транспорту тощо. Ми знаємо, скільки і що коштує. Із засновником у нас були наради – кошти виділять, і я думаю, ми будемо забезпечені в достатній кількості масками, антисептиками і безконтактними термометрами. Я слідкую за тим, що пишуть у мережі, і знаю, що батьки почали хвилюватися, що забезпечення масками учителів покладається на батьків. Але у нас такого немає.
З маршрутами пересування, вважає директорка, проблем у школі не має бути – адже заклад розрахований на 520 місць, а навчається там тільки 385 дітей.
Такого скупчення, як у міських школах, у нас не буде. У нас є центральні входи, запасні й аварійні. Будемо розміщувати інформаційні стенди, робити маршрути безпечного пересування і привчати дітей пересуватися за цими маршрутами. Спочатку це буде важко. Але будемо проводити роз’яснювальну роботу серед дітей і батьків. Я не бачу в цьому проблеми. Мені здається, що важче буде моїм колегам з міських шкіл, де дітей більше.
Галина Михайлівна ще розмірковує над іншими рекомендаціями – щодо поділу класів на групи або введення другої зміни. Втілити це буде важче.
– Як таких вільних кабінетів у нашій школі немає, щоб усі класи можна було розділити навпіл. Єдиний вихід – це більша гнучкість розкладу. Щодо введення двох змін я не впевнена, бо у старших класів велике навантаження, у них по 7-8 уроків щодня. Тому якщо ввести другу зміну, вони будуть запізно закінчувати, мабуть, це небезпечно.
Пересування дітей по школі обмежать, оскільки за кожним класом закріплена власна кімната.
У нас немає класно-урочної системи. Хоча у нас обладнані кабінети фізики, математики, української мови, але одночасно вони є класними кімнатами якогось класу. Тому такого, щоб діти переміщалися на перервах із класу в клас, не було і не буде. Діти сидітимуть у одному і тому ж приміщенні й будуть більш-менш ізольовані. Переходитимуть тільки на інформатику та на фізкультуру. Для фізкультури у нас обладнані два спортивні майданчики з покриттям.
Проблемою є те, що в штаті школи зо п’ять років немає медичного працівника. Як пояснює Галина Меніна, обов’язки із щоденного моніторингу за станом здоров’я персоналу та учнів покладуть на когось із її заступників.Чіткого плану дій адміністрації у разі виявлення в школі пацієнта з коронавірусом, ще не розроблено.
– Зараз ми у відпустці, але вивчаємо нормативну базу. Ми консультуємося з дитячим відділенням лікарні й медичною сестрою, яка закріплена за нами. Поки ще протоколи в стані розробки. Час ще є – і все буде. Будемо враховувати нормативну базу і вирішувати. Але сподіваюсь, що таких випадків просто не буде.
Батьків учнів ліцею, як, напевно, і всіх інших шкіл України, більш за все хвилює, чи з 1 вересня розпочнеться очне навчання.
Бо коли ми з березня почали дистанційне навчання, то це був шок для всіх. Це велике навантаження на батьків. І не в усіх сім’ях є гаджети і швидкісний інтернет. Більшість батьків наших учнів працюють. Тому це дуже болюче питання, чи почнемо навчальний рік не за дистанційною формою навчання.
Багато стурбованості від батьків, чиї діти підуть у перший клас. Вони питають, чи не краще поки залишити дитину в дитячому садочку, ніж вести в перший клас, якщо навчання буде дистанційним. Я розумію їхні хвилювання. Я їм пояснюю, що буде не так погано, як вони уявляють.
Директорка впевнена, що міністерські рекомендації щодо організації роботи навчальних закладів, – не випадкові й не спонтанні.
– Я до того, що відбувається в освіті, завжди ставлюся критично, але з повагою. Над методичними рекомендаціями все-таки працюють фахівці. Вони враховують все, що відбувається. Звичайно, передбачити всі негаразди неможливо. Зараз ми опинилися в ситуації, коли всі говорять, як робити, але ніхто не знає, як це власне робити. Але ці рекомендації мають право на життя. Вони не такі, що їх не можна реалізувати. Думаю, що якщо кожен підійде з професійної точки зору, то ніяких проблем не буде. Ми повинні бути готові до всього. Одночасно я розумію, що на Донбасі є школи, яким буде набагато важче організувати безпечні умови перебування для дітей. Я маю на увазі ті школи, що наразі знаходяться під окупацією. Для нас зараз головне – це безпека для дітей і якість освіти.
Діліться в коментарях або приватних повідомленнях власним досвідом — найцікавіше ми опублікуємо тут та у професійній спільноті освітян в ФБ.
Більше історій директорів читайте в публікації онлайн-журналу Svoi.City, яку створено в рамках DECIDE, що впроваджується ГО DOCCU та PH Zurich.
#madewithswitzerland
